Основи спілкування

2025-10-02 · Олексій

Теги: спілкування, правила

З чого складається спілкування (між людьми)

Розглянемо спілкування як процес між двома людьми - умовно «А» і «Б».

1. Намір і увага

  • У людини «А» спочатку з’являється намір щось повідомити.
  • У людини «Б» цей намір «А» перетворюється на увагу до нього і до його слів.
  • Щоб спілкування реально почалося, «Б» має відтворити (хоча б частково) те, що сказав «А» - зрозуміти, вловити зміст, відреагувати по суті.

Для нормального спілкування:

  • «А» має спрямувати увагу на «Б» перед тим, як говорити.
  • «Б» має мати намір прийняти повідомлення - тобто бути готовим слухати.

Отже, і той, хто говорить, і той, хто слухає, включені наміром та увагою.

2. Відтворення створює реальність і згоду

Ще один ключовий компонент - відтворення. Його можна назвати «реальністю» або «згодою».

  • Реальність між людьми - це ступінь спільного розуміння, досягнута в розмові.
  • Вона виникає механічно через те, наскільки добре одна людина відтворює те, що сказала інша.

Перший крок:

  • «Б» як слухач має певною мірою відтворити слова/сенс «А», інакше перша половина спілкування не відбулася.

Другий крок:

  • коли «Б» відповідає, уже «А» має відтворити те, що сказав «Б», щоб цикл спілкування завершився.

Якщо обидва кроки сталися - розмова завершена правильно, без прихованої напруги.

3. Що буває при незавершеному спілкуванні

Якщо відтворення немає:

  1. «Б» не відтворив повідомлення «А».

    • Перша частина спілкування неуспішна.
    • Наслідок: хаотичність, непередбачувані реакції, затяжні пояснення, суперечки.

  2. «А» не відтворив відповідь «Б».

    • Друга частина теж «обірвана».
    • Наслідок: немає спільної реальності, лишається відчуття недомовленості.

Коли реальності мало, падає афінiтi - відчуття симпатії, тепла, прихильності.

  • Там, де немає відтворення, люди холонуть одне до одного.
  • Завершена розмова підвищує афінiтi.

Незавершені розмови утримують людей у очікуванні фіналу, і спілкування починає шкодити.

4. «Спрага відповіді»

Незавершені розмови створюють спрагу відповіді:

  • Людина, яка не дочекалася підтвердження, що її почули, починає чіплятися за будь-який вхідний сигнал.
  • Якщо роками не було потрібних відповідей, вона буде притягувати будь-яку відповідь звідки завгодно, аби закрити відчуття незавершеності.

Важливо:

  • не так критично, яка саме відповідь, якщо вона приблизно по темі;
  • критично, коли відповіді немає взагалі або вона повністю несподівана/недоречна.

5. Коли спілкування стає шкідливим

Спілкування шкідливе лише за певних умов:

  • повідомлення несподіване і ламає контекст;
  • не відповідає тому, що відбувається;
  • нелогічне.

Тоді руйнуються намір і увага - і цикл не складається.

6. Зацікавленість (другорядний фактор)

Є додатковий компонент - зацікавленість. Він менш важливий, але пояснює поведінку.

  • «А» хоче зацікавити «Б».
  • «Б», щоб до нього зверталися, стає цікавим.
  • Коли відповідає «Б», він зацікавлений, а «А» - цікавий.

Тобто люди в розмові постійно змінюють ролі:

  • то вони зацікавлені (говорять),
  • то вони цікаві (слухають).

7. Повідомлення має бути відтворюваним

Якщо «А» хоче, щоб його зрозуміли, він зобов’язаний зробити повідомлення відтворюваним:

  • якщо повідомлення невідтворюване, «Б» не зможе його прийняти.

Приклад:

  • «А» говорить мовою, яку «Б» не знає. Щоб спілкування відбулося, «А» має говорити так, щоб «Б» міг відтворити сенс.

Якщо спільної мови немає, можливе спілкування через наслідування та прості дії:

  • один показав жест → інший повторив → другий показав жест → перший повторив.
    Навіть так цикл спілкування замикається.

8. Спілкування - це угода ідей

В основі спілкування лежать ідеї та домовленості людей про правила.

Можна вигадати дивні способи спілкування, але якщо оточення їх не приймає, повідомлення не відтворюється, і людина фактично випадає зі спілкування.

Приклад:

  • якщо письменник наполягає на абсурдних правилах (обрізати слова, не завершувати речення), читачі не зможуть відтворити зміст → він залишиться «поза розмовою».
    Середовище природно відсіює надто дивні моделі.

9. Що людині потрібно, щоб спілкуватися

Для здорового спілкування потрібно:

Людині «А»:

  • хотіти бути зрозумілою і робити свою мову відтворюваною;
  • вміти приділяти увагу співрозмовнику.

Людині «Б»:

  • хотіти слухати й відтворювати;
  • хотіти відповідати й ставати тим, хто говорить.

А далі і «А» має хотіти ставати слухачем.

Здоровий внутрішній стан обох:

  • не заперечувати бути то тим, хто говорить, то тим, хто слухає;
  • не заперечувати відтворювати й уточнювати;
  • не заперечувати змінювати ролі;
  • не заперечувати відчувати дистанцію і сам процес спілкування.

Люди або групи з таким настроєм - психічно здорові.

10. Ознаки нераціонального спілкування

Нераціональність з’являється там, де є:

  • небажання говорити або слухати;
  • нав’язливе «мовлення в порожнечу» без турботи про розуміння;
  • мовчазне прийняття без підтверджень і відповідей.

Типові збої:

  • той, хто говорить, не зробив думку відтворюваною перед тим як говорити;
  • його намір суперечить меті бути зрозумілим;
  • слухач не хоче приймати/відтворювати;
  • обидва не хочуть міняти ролі;
  • немає підтвердження отримання;
  • немає відповіді.

11. Помилка «не спілкуватися»

Іноді здається, що найкращий вихід - перестати спілкуватися:

  • «якби я не розмовляв, проблем би не було».

Частково це так, але принцип такий:

  • людина настільки «мертва», наскільки не здатна спілкуватися;
  • настільки «жива», наскільки здатна спілкуватися.